На Дніпропетровщині встановили пам’ятну дошку загиблому бійцю в АТО

31 июля 2015 | 18:11

Євген Сердюков загинув минулого літа, а тепер, у його рідній школі встановили меморіал в його честь. Захід відбувся з допомогою вірменської громади, представників міської та районної влади, керівництва та учнів школи номер 87.

Рік тому загинув її син. А сьогодні вона присутня на відкритті пам’ятної дошки в його честь. Тетяна півроку чекала, поки влада знайде тіло Євгена. Далі – перепоховання, встановлення пам’ятнику, меморіал. Анайближчим часом вулиця Барбюса стане вулицею імені Євгена Сердюкова. Та це не замінить сім’ї втраченої дитини.

 «Земляки, солдаты, которые служили с Женей, учителя, что учили Женю, я хочу всем сказать огромное спасибо за то, что всем нам помогаете, за то…. Ой Женя…. За то, что выучили моего сына. Одни мы бы не смогли воспитать его таким. Я уже говорила – Женя теперь дома», -  говорить мати загиблого українського військового Тетяна Сердюкова.

Саме вірменська громада, членом якої був Євген, і встановила йому пам’ятну дошку у рідній школі. На відкритті були присутні усі друзі, сім’я та побратими. Найкращий друг героя постійно відмовляв його йти на передову та поберегтися. Та той не слухав, казав – все обійдеться.

«Мы собрались  с ребятами открыть ее. Мы хотели, что-то сделать от общины для Жени. Но, все что мы могли, это открыть доску и постараться поучаствовать в переименовании улицы», - розповідає товариш загиблого українського військового Армен Шавінян.

У той фатальний день мати загиблого побачила сон - її син прощався з нею. До цього моменту Євген два дні не виходив на зв’язок, вони чекали його дзвінка. Та після сотні гудків, їм прийшло лише одне повідомлення – не телефонуйте більше сюди ніколи.

 «Маме приснился сон, что его ранили в руку. И началось: начали бегать по всем моргам, по всем больницам, по всем инстанциям. Везде, где только можно. Меня знали все: и Министерство обороны и администрация президента», - пригадує сестра загиблого українського військового Олена.

На пам’ятній дошці написано – єс хай ем, з вірменської – я є вірменин. Уродженець Вірменії віддав своє життя за другу батьківщину – Україну.

Аліна Мирко,  Станіслав Сторожук, новини ТРК Регіон.

Мы в соцсетях